Національна наукова медична бібліотека України

Національна наукова медична бібліотека України

Бази даних

Періодичних видань- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичних видань

Книг та авторефератів дисертацій

Польських медичних книг

Колекцій

Наукових збірників

Зведеного каталогу періодичних видань

Зведеного каталогу іноземних видань

Предметні рубрики

Авторитетні файли

Інформаційні листи

Польські медичні книги

Зона пошуку

Знайдено у інших БД:

Зведеного каталогу періодичних видань (19)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ШУ1/2023/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 19
Показані документи с 1 за 19

Юффе, О. Ю.
Порівняльна оцінка діагностичних методів визначення розмірів (площі) стравохідного отвору діафрагми у хворих із параезофагеальною грижею / О. Ю. Юффе, Т. А. Тарасов // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 5-15
MeSH-головна:
ГРЫЖА ДИАФРАГМАЛЬНАЯ -- HERNIA, DIAPHRAGMATIC (диагностика, хирургия)
Анотація: Мета роботи: порівняти площу стравохідного отвору діафрагми у хворих із параезофагеальними грижами ІІІ типу за даними доопераційного та інтраопераційного вимірювань. Встановлено сильний зв’язок між значеннями мультиспіральної комп’ютерної томографії та іншими методами: з езофагогастрофіброскопії – лінійний R2=0,843, з методикою Granderath – R2=0,872, з методикою визначення площі ромбу –R2=0,778. Водночас величини площі стравохідного отвору діафрагми виявили певну відмінність залежно від застосованого методу. Найбільше середнє значення площі стравохідного отвору діафрагми порівняно з іншими методиками (всі p0,01) отримано за даними мультиспіральної комп’ютерної томографії – (13,01±3,04) см3 (від 8,4 см3 до 29,1 см2). Причому площа стравохідного отвору діафрагми, за даними мультиспіральної комп’ютерної томографії, виявилася більшою порівняно з іншими методиками у кожного хворого. Зокрема, її результати перевищували такі отримані за методикою Granderath в середньому на (33,2±5,1) % (від 15 % до 54 %). Найменше середнє значення площі стравохідного отвору діафрагми отримано при езофагогастрофіброскопії – (7,88±1,63) см2 (від 5,2 до 15,2 см2), яке достовірно відрізнялося від такої, виміряної за методикою визначення площі ромбу – (8,72±1,67) см2 (від 5,8 до 15,4 см2), та статистично не відрізнялося за показниками, отриманими за методикою Granderath – (8,16±1,71) см2 (від 5,8–16,3 см2). Середні значення площі стравохідного отвору діафрагми за інтраопераційними методиками статистично не відрізнялися (р0,05). Середні значення площі стравохідного отвору діафрагми у хворих із параезофагеальними грижами ІІІ типу відрізняються залежно від застосованої методики вимірювання: найбільше отримано за даними мультиспіральної комп’ютерної томографії – (13,01±3,04) см3, найменше – при езофагогастрофіброскопії – (7,88±1,63) см2. Середні значення площі стравохідного отвору діафрагми при інтраопераційному вимірюванні: за Granderath (8,16±1,71) см2 та за методикою визначення площі ромбу (8,72±1,67) см2 статистично не відрізнялися.

Дод.точки доступу:
Тарасов, Т. А.
Экз-ры:
Знайти схожі

Savoliuk, S. I.
A complex minimally invasive approach to the treatment of patients with complicated forms of chronic venous insufficiency / S. I. Savoliuk, A. R. Dembitskyi // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - P16-23
MeSH-головна:
ВЕНОЗНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VENOUS INSUFFICIENCY (хирургия)
ХРОНИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHRONIC DISEASE
Анотація: Мета роботи: визначити ефективність та результати клінічного застосування ЕВЕЗ із місцевим лікуванням ХВН ускладненої ТВ за допомогою PRP; підвищити рівень ефективності та безпеки лікування пацієнтів з ХВН. Проаналізовано результати 112 операцій ЕВЕЗ у 93 пацієнтів з ХВН С5 – С6. ЕВЕЗ ВПВ виконано у 90 випадках, МПВ у 22. Діаметри пригирлових сегментів вен 5,7–28,4 мм, площа ТВ 8–84 см2. Апарат для ЕВЕЗ забезпечує електротермічну абляцію вен за рахунок денатурації венозної стінки. Тривалість і потужність ЕВЕЗ визначається автоматично, відповідно до коефіцієнта відносного супротиву. Запропонований метод передопераційної підготовки пришвидшує процеси очищення та регенерації ТВ. ПБ відсутній у 74 (66,1 %) випадках, помірний ПБ у 38 (33,9 %). Через 2 роки фіброз цільових вен у 100 % випадків. Парестезії з тривалістю до 14 діб у 4,5 %. Запропонований алгоритм передопераційної підготовки призвів до очищення ТВ на (14±7,6) день та загоєння на (27±4,5) день у 95 % пацієнтів. Автоматичний алгоритм ЕВЕЗ дозволяє підвищити рівень ефективності та безпеки хірургічного лікування пацієнтів із венами великих діаметрів та їх екстрафасціальною локацією, тяжкими формами ХВН із ТВ. Застосування комплексу передопераційної підготовки дозволило досягти повного очищення ТВ у 90 % пацієнтів до (14±7,6) дня. Ін’єкції PRP у зоні ТВ та застосування ЕВЕЗ призвело до епітелізації на (27±4,5) день у 95 % пацієнтів.

Дод.точки доступу:
Dembitskyi, A. R.
Экз-ры:
Знайти схожі

Дзюбановський, І. Я.
КТ-ангіографічна анатомія черевного стовбура та варіації відходження лівої шлункової артерії / І. Я. Дзюбановський, А. М. Продан, Б. Я. Маслій // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 24-27
MeSH-головна:
АОРТА БРЮШНАЯ -- AORTA, ABDOMINAL (анатомия и гистология, рентгенография)
ТОМОГРАФИЯ РЕНТГЕНОВСКАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ -- TOMOGRAPHY, X-RAY COMPUTED (использование, методы)
АНГИОГРАФИЯ -- ANGIOGRAPHY (использование, методы)
Анотація: Мета роботи: повідомити про варіанти анатомії черевного стовбура та відходження лівої шлункової артерії. Всі пацієнти (n=175), яким проводили КТ черевної порожнини у відділеннях функціональної діагностики у 2020–2022 роках, були досліджені ретроспективно. Комп’ютерну томографію черевної порожнини проводили за допомогою 64-рядного сканера (Philips Brilliance). Під час дослідження приблизно 60–80 мл неіоногенного йодовмісного контрасту вводили пацієнтам у ліктьову вену. Сканування проводили за стандартним протоколом компʼютерної діагностики. Зображення отримували від рівня діафрагми до крила клубових кісток. Аналіз зображень проводили за допомогою відповідного програмного забезпечення. Трифуркація черевного стовбура на загальну печінкову артерію, ліву шлункову артерію та селезінкову артерію (tripus Halleri, тип І) був найбільш типовим варіантом будови (94,29 %) в нашому спостереженні. Решта варіантів зустрічалися з низькою частотою. Адекватна оцінка анатомо-топографічних варіацій будови черевного стовбура та відходження лівої шлункової артерії у передопераційному періоді значно полегшує виконання всіх етапів ендоваскулярного втручання та мінімізує число інтра- та післяопераційних ускладнень пов’язаних із помилковою емболізацією інших гілок черевного стовбура.

Дод.точки доступу:
Продан, А. М.; Маслій, Б. Я.
Экз-ры:
Знайти схожі

Changes in insulin resistance after ideoduodenoplasty performing / S. E. Podpryatov [et al.] // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 28-33
MeSH-головна:
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ХИРУРГИЯ ПЛАСТИЧЕСКАЯ -- SURGERY, PLASTIC (вредные воздействия)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (хирургия)
Анотація: Мета роботи: дослідити зміни інсулінорезистентності в процесі корекції метаболізму шляхом виконання оригінального втручання з шунтуванням шлунка у здухвинну кишку з виключенням дванадцятипалої кишки від проходження їжі. Досліджено інсулінорезистентність у 15 пацієнтів з індексом маси тіла у межах 20,3 – 58,3 кг/м2. Хірургічне втручання полягало у виконанні ілеодуоденопластики шляхом перетину дванадцятипалої та клубової кишки та зміщення клубової кишки шлунком з виключенням дванадцятипалої кишки з проходження їжі. У всіх пацієнтів натщесерце вимірювали рівень глюкози в крові, інсуліну та с-пептиду до операції та через 7–21 день після операції. Залежно від рівня інсуліну і с-пептиду в крові до операції всіх пацієнтів було розділено на три групи. У чотирьох хворих 1-ї групи лише через 3 тижні після операції вміст інсуліну був на верхньому рівні норми або дещо перевищував його, становлячи відповідно 59,1 % та 32,8 % та 42,2 % та 34,7 % від доопераційних показників. У двох хворих 2-ї групи рівень інсуліну був у межах норми, а в одного – дещо вищий і, відповідно, становив 49,7 %, 34,7 % і 21,0 % від доопераційного. У трьох пацієнтів (група 3) рівень інсуліну був у межах норми, а рівень с-пептиду вище норми. Наразі незрозуміло, чому рівень с-пептиду через три тижні після операції змінюється по-різному в усіх групах. У всіх випадках ІР, які вважалися вищими від нормального рівня інсуліну або с-пептиду, зникали протягом трьох тижнів після операції. Отримані дані зʼясовують різницю в походженні ІР. Викликає інтерес подібний рівень інсуліну в ІР, незважаючи на різну концентрацію с-пептиду. Також цікавим є підвищення рівня с-пептиду після операції при зникненні ІР. Причини такої реакції потребують подальших досліджень.

Дод.точки доступу:
Podpryatov, S. E.; Podpryatov, S. S.; Ivanko, O. V.; Korchak, V. P.; Levytska, O. V.; Satsyuk, I. V.
Экз-ры:
Знайти схожі

Фарина, І. В.
Інтраопераційна ендотеліальна дисфункція та гемокоагулятивний стан у пацієнтів із атеросклеротичною оклюзією аорто-клубово-стегнового басейну і високим ризиком розвитку післяопераційних ускладнень / І. В. Фарина, Д. В. Хвалибога // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 34-39
MeSH-головна:
АТЕРОСКЛЕРОЗ -- ATHEROSCLEROSIS (осложнения, хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (патофизиология)
ЭНДОТЕЛИЙ -- ENDOTHELIUM (патофизиология)
СВЕРТЫВАНИЯ КРОВИ НАРУШЕНИЯ -- BLOOD COAGULATION DISORDERS (этиология)
Анотація: Мета роботи: встановити вплив реваскуляризації аорто-клубово-стегнового басейну пацієнтів із високим ризиком розвитку післяопераційних ускладнень на стан ендотеліальної дисфункції та гемокоагулятивної системи хворих. При аналізі результатів дослідження стану ендотеліальної дисфункції у пацієнтів двох груп встановлено, що вже на доопераційному етапі виявлена суттєва різниця у показниках, які характеризують ендотеліальну дисфункцію. У проведеному дослідженні виявлено, що у пацієнтів ІІ групи, хворі із високим і дуже високим ризиком розвитку післяопераційних ускладнень, як у доопераційному, так і після реваскуляризаційного операційного втручання, виявлено вищий рівень ендотеліальної дисфункції, ніж подібне було виявлено у І групі пацієнтів із помірним та високим ризиком розвитку післяопераційних ускладнень. Слід вказати, що рівень ендотеліальної дисфунції за окремими її показниками як на доопераційному етапі, так і після реваскуляризаційного втручання у пацієнтів ІІ групи був вищий, відповідно, 1,2 – 1,6 (р 0,05) і 1,1 – 1,5 (р 0,05) раза порівняно із подібним рівнем ендотеліальної дисфункції на етапах хірургічного лікування пацієнтів І групи. При аналізі рівня коагулятивної системи виявлено, що рівень гемокоагулятивної системи крові на етапах операційного лікування патології відповідає змінам рівня ендотеліальної дисфункції в процесі реваскуляризації аорто-клубово-стегнового басейну. Хірургічне втручання на магістральних судинах сприяє формуванню гіперкоагулятивного стану крові за рахунок тканинних факторів та судинних факторів загортальної системи крові, з яких останні у значному ступені залежать від рівня ендотеліальної дисфункції. Стан коагулятивної системи крові відповідає рівню ризику розвитку післяопераційних ускладнень: у пацієнтів ІІ групи із високим та дуже високим ризиком післяопераційних ускладнень виявлено у ранньому післяопераційному періоді підвищений у 1,4 – 2,4 (p 0,05) раза вміст в крові фібриногену, РКМФ, ФПА, ПДФ при вкороченні ЧРП у 1,5 (p 0,05) раза, тоді як у пацієнтів І групи із помірним та високим ризиком післяопераційних ускладнень зростання наведених показників згортальної системи знаходиться на рівні 1,3–1,7 (p 0,05) раза при вкороченні ЧРП у 1,3 (p 0,05) раза.

Дод.точки доступу:
Хвалибога, Д. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

Салютін, Р. В.
Вплив аутомезоконцентрату тромбоцитів на функціональний стан печінки щурів після часткової резекції паренхіми печінки / Р. В. Салютін, К. О. Юзвик // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 40-45
MeSH-головна:
ПЕЧЕНИ БОЛЕЗНИ -- LIVER DISEASES (лекарственная терапия, хирургия)
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
Анотація: Мета роботи: визначити маркери функціонального стану печінки у щурів після часткової резекції паренхіми печінки за умов застосування аутомезоконцентрату тромбоцитів. Встановлено, що на початкових етапах після часткової резекції печінки спостерігалася гіперферментемія аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, γ-глутамілтрансфераз, що вказує на ушкодження клітин печінки та низьку інтенсивність процесів регенерації. Введення аутомезоконцентрату тромбоцитів вже на 6-ту добу після операційного втручання сприяло зниженню аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази і γ-глутамілтрансфераз у сироватці крові, з нормалізацією досліджуваних показників на 18-ту добу експерименту. Введення аутомезоконцентрату тромбоцитів сприяло суттєвішому відновленню білок-синтезуючої функції печінки, на що вказують нижчі значення тимолової проби порівняно із показниками групи тварин, яким не вводили аутомезоконцентрату тромбоцитів. Введення аутомезоконцентрату тромбоцитів запускає швидші регенеративні процеси у печінці, про що свідчить зниження гіперферментемії амінотрансфераз, γ-глутамілтрансфераз і показника тимолової проби. Нормалізація печінкових проб вказує на відновлення структурно-функціонального стану цього органа.

Дод.точки доступу:
Юзвик, К. О.
Экз-ры:
Знайти схожі

Klishch, I. M.
Dynamics of changes in markers of endogenous intoxication in rats with simulating acute generalized peritonitis on a background of obesity / I. M. Klishch, N. M. Malevych, Z. M. Nebesna // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 46-50
MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (патофизиология)
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS (осложнения)
ЭНДОТОКСЕМИЯ -- ENDOTOXEMIA (диагностика, патофизиология)
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
Анотація: Мета роботи: вивчити стан показників ендогенної інтоксикації в організмі піддослідних тварин із симульованим ГГП на тлі ожиріння та порівняти їх із групами тварин із ожирінням та тваринами із ГГП. Встановлено, що у тварин із ГГП на тлі ожиріння показники ендогенної інтоксикації достовірно активізувалися за всі терміни спостереження порівняно з групою тварин із ізольованим ГГП та групою з ожирінням за всіма дослідними показниками, зокрема MM254, MM280, EII (p0,05). Розвиток ГГП супроводжується комплексом ЕІС, що свідчить про посилення катаболічних процесів у динаміці моделювання патології та лабораторно виявляється за вірогідним підвищенням рівнів ММ, ЕІІ. Глибина ендотоксемії у щурів зростає на всіх етапах розвитку гострого перитоніту і залежить від наявності супутнього ожиріння, що підтверджується достовірно вищими рівнями MM254, MM280, EII протягом усіх спостережуваних термінів тварин із поєднаною патологією.

Дод.точки доступу:
Malevych, N. M.; Nebesna, Z. M.
Экз-ры:
Знайти схожі

Пискливець, Т. І.
Динаміка показників цитолізу та ендогенної інтоксикації за умов скелетної травми, ускладненої гострою крововтратою різного ступеня, та їх корекція / Т. І. Пискливець, А. Г. Шульгай // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 51-63
MeSH-головна:
ПОЗВОНОЧНИКА ТРАВМЫ -- SPINAL INJURIES (осложнения)
ГЕМОРРАГИИ -- HEMORRHAGE (лекарственная терапия, патофизиология)
ЭНДОТОКСЕМИЯ -- ENDOTOXEMIA (диагностика, этиология)
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
Анотація: Мета роботи: зʼясувати динаміку показників цитолізу та ендогенної інтоксикації за умов скелетної травми, ускладненої гострою крововтратою різного ступеня, та оцінити ефективність корекції виявлених порушень 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинатом. Нанесення лише скелетної травми, порівняно з контрольною групою, супроводжується посиленням процесів цитолізу та ендогенної інтоксикації, свідченням чого є збільшення АлАТ- та АсАТ-активності сироватки крові та накопичення у крові фракцій МСМ254 та МСМ280, які статистично значущі лише через 3 доби експерименту. За умов гострої крововтрати в об’ємі 1 % від маси тіла активність у крові цитолітичних ферментів та вміст досліджуваних фракцій МСМ поступово наростає з 1 до 3 доби і залишалися на такому ж рівні до 7-ї доби. Ускладнення скелетної травми гострою крововтратою в обсязі 2 % від маси тіла викликає найбільші порушення досліджуваних показників вже з 1-ї доби експерименту. Показники поступово зростають з 1 до 7 доби і в усі терміни посттравматичного періоду статистично вірогідно більші, ніж в інших дослідних групах. Внутрішньочеревне введення 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в дозі 100 мг·кг-1 супроводжується суттєвим зниженням у сироватці крові активності цитолітичних ферментів та досліджуваних фракцій МСМ. Хоча досліджувані показники під впливом препарату не досягають рівня контрольної групи, можна стверджувати, що 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат належить до перспективних засобів патогенетичної корекції у комплексній інтенсивній терапії травматичної хвороби та гострої крововтрати. Ускладнення скелетної травми гострою крововтратою в об’ємі 1 % від маси тіла порівняно з контролем викликає посилення процесів цитолізу та ендогенної інтоксикації з максимумом через 3 доби посттравматичного періоду. Моделювання скелетної травми та гострої крововтрати в об’ємі 2 % від маси тіла супроводжується поступовим зростанням у сироватці крові АлАТ- й АсАТ-активності та вмісту фракцій МСМ254 та МСМ280 з 1 до 7 доби посттравматичного періоду, величини яких у всі терміни посттравматичного періоду статистично вірогідно більші, порівняно із травмованими щурами з меншою крововтратою. Застосування в цій групі з корегувальною метою 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в дозі 100 мг·кг-1 зменшує прояви явищ цитолізу та ендотоксикозу порівняно зі щурами з аналогічною травмою без корекції.

Дод.точки доступу:
Шульгай, А. Г.
Экз-ры:
Знайти схожі

Кількісне морфологічне вивчення особливостей структурної перебудови гемомікроциркуляторного русла передміхурової залози при пострезекційній портальній гіпертензії / М. С. Гнатюк [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 64-68
MeSH-головна:
ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- PROSTATIC DISEASES (осложнения, хирургия)
ГИПЕРТЕНЗИЯ ПОРТАЛЬНАЯ -- HYPERTENSION, PORTAL (этиология)
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
Анотація: Мета роботи: кількісними морфологічними методами вивчити особливості структурної перебудови гемомікроциркуляторного русла передміхурової залози в умовах пострезекційної портальної гіпертензії. Морфологічно досліджено гемомікроциркуляторне русло передміхурової залози 15-ти інтактних білих щурів, 30-ти тварин із пострезекційною портальною гіпертензією, 17-ти щурів із поєднанням пострезекційної портальної гіпертензії з гепатаргією, ентеральною, серцевою, нирковою недостатностями. Забій щурів виконували через місяць від початку експерименту шляхом кровопускання при загальній тіопентал-натрієвій анестезії. На мікропрепаратах передміхурової залози вимірювали просвіти артеріол, передкапілярних артеріол, гемокапілярів, закапілярних венул, венул, кількість мікросудин на 1 мм² тканин простати. Виконано статистичну обробку морфометричних параметрів. Виявлено, що резекція лівої та правої часток печінки призводить до розвитку пострезекційної портальної гіпертензії та вираженого ремоделювання судин гемомікроциркуляторного русла передміхурової залози, яке характеризувалося значним звуженням просвіту артеріол на 21,5 %, передкапілярних артеріол – на 32,4 %, гемокапілярів – на 19,1 %, при поєднанні портальної гіпертензії з поліорганною недостатністю – відповідно на 25,6; 35,3 та 22,4 %. Закапілярні венули при пострезекційній портальній гіпертензії розширилися на 36,5 %, венули – на 30,5 %, щільність мікросудин зменшилася на 25,5 %, при розвитку поліорганної недостатності – відповідно на 38,5; 32,7 та 28,4 %.

Дод.точки доступу:
Гнатюк, М. С.; Татарчук, Л. В.; Нестерук, С. О.; Монастирська, Н. Я.
Экз-ры:
Знайти схожі

10.

Шмир, С. М.
Субмікроскопічні зміни рогівки при її змодельованій механічній непроникаючій травмі / С. М. Шмир, Н. В. Огінська // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 69-76
MeSH-головна:
РОГОВИЦЫ ПОВРЕЖДЕНИЯ -- CORNEAL INJURIES (диагностика, этиология)
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
Анотація: Мета роботи: встановити субмікроскопічні зміни рогівки за умов нанесення механічної непроникаючої травми рогівки. Субмікроскопічні дослідження показали, що через 3 доби після змодельованої механічної непроникаючої травми рогівки спостерігається поліморфізм епітеліоцитів переднього епітелію із різним ступенем альтернативних змін. У деструктивно зміненій власній речовині рогівки спостерігалися розволокнення, фрагментація колагенових фібрил у складі сполучнотканинних пластинок. Через 7 діб досліду встановлено, що у периферійних ділянках епітеліоцити втратили своє пошарове розташування, але у цитоплазмі клітин виявлялися помірно дистрофічно змінені органели. Сполучнотканинні пластинки строми рогівки дезорганізовані, виявляються ділянки фрагментації колагенових волокон. Через 14 діб після змодельованої травми рогівки у епітеліоцитах проявлялися ознаки деструктивних та регенераторних процесів. У власні речовині у даний термін експерименту відзначається формування грануляцій. Через 28 діб після моделювання механічної непроникаючої травми рогівки встановлено, що епітеліоцити багатошарового плоского незроговілого епітелію розташовані невпорядковано, міжклітинні простори значно розширені, елетроннопросвітлені. Власна речовина рогівки підлягає деструктивним і дегенеративним змінам, що проявляються значним розволокненням, фрагментацією колагенових волокон.

Дод.точки доступу:
Огінська, Н. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

11.

Внутрішні кровотечі як наслідок ускладнених форм хронічного панкреатиту / О. Ю. Усенко [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 77-85
MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ ХРОНИЧЕСКИЙ -- PANCREATITIS, CHRONIC (осложнения)
ГЕМОРРАГИИ -- HEMORRHAGE (диагностика, патофизиология, хирургия)
Анотація: Мета роботи: проаналізувати та продемонструвати наш досвід лікування ускладнених форм хронічного панкреатиту, а саме пацієнтів із наявними внутрішніми кровотечами на фоні класичної клініки ускладненого хронічного панкреатиту. У 13 (87 %) виконувалось одразу хірургічне втручання, іншим 2 (13 %) було виконано ангіографічну емболізацію, одна з яких, через рецидив, виявилась неефективною. У 2 (13 %) пацієнтів діагностовано кровотечу з ділянки пухлини головки підшлункової залози, у 3 (20 %) діагностовано вірсунго-венозну норицю, у 5 (33 %) псевдоаневризму селезінкової артерії із сполученням із вірсунговою протокою, у 4 (27 %) пацієнтів діагностовано кісту підшлункової залози з кровотечею в порожнину, що сполучалася з вірсунговою протокою, псевдоаневризма панкреатодуоденальної артерії діагностована у 1 (7 %). За відсутності показань до хірургічного втручання, пов’язаних з панкреатитом, у пацієнтів з кровотечею при хронічному панкреатиті методом вибору може бути ангіографічна емболізація. Якщо є показання до операції, пов’язані з панкреатитом, ангіографічна емболізація може дозволити провести планову оперативну процедуру на основі структурних змін підшлункової залози для корекції ускладнень. При умові відсутності ефекту від емболізації, зазвичай потрібна резекція підшлункової залози, часто у невідкладному порядку.

Дод.точки доступу:
Усенко, О. Ю.; Суходоля, А. І.; Суходоля, С. А.; Савчук, О. М.
Экз-ры:
Знайти схожі

12.

Goshchynsky, V. B.
Tactical and technical considerations in deploying endovascular procedure for chronic threatening lower limb ischemia / V. B. Goshchynsky, O. B. Lugovyi, S. O. Lugovyi // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - P86-91
MeSH-головна:
АРТЕРИЙ ОККЛЮЗИРУЮЩИЕ БОЛЕЗНИ -- ARTERIAL OCCLUSIVE DISEASES (осложнения)
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA (патофизиология, хирургия)
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (патофизиология, хирургия)
ЭНДОВАСКУЛЯРНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ENDOVASCULAR PROCEDURES (использование, методы)
Анотація: Мета роботи: обґрунтувати застосування нових тактичних та технічних заходів для підвищення ефективності ендоваскулярних операцій при хронічній загрозливій ішемії нижніх кінцівок. Проналізовано результати ендоваскулярних операцій у 286 пацієнтів із хронічною загрозливою ішемією нижніх кінцівок віком (62±8,2) року, за період 2012–2022 р. Згідно з класифікацією Рутерфорда, 69,1 % пацієнтів мали ІІІ стадію, 30,9 % – IV стадію ішемії кінцівки. Згідно зі класифікацією TASC II, за рівнями оклюзій тип А діагностовано у 9,1 % хворих, тип В – у 49,7 % випадків, тип D – 41,2 % пацієнтів. Протяжність атеросклеротичних оклюзій у 57 (20 %) пацієнтів була від 15 до 20 см, у 121 (42,3 %) хворого – до 15 см та у 108 випадках (37,7 %) більше 20 см. У 75 % хворих із хронічною загрозливою ішемією нижніх кінцівок встановлено ураження дистального сегменту, що спричинило певні проблеми тактичного та технічного плану під час відновлення кровопостачання в кінцівці. Для ліквідації або зменшення симптомів хронічної загрозливої ішемії нижніх кінцівок використано такі варіанти ендоваскулярних операцій: вазобалонна дилатація артерій за технікою “ковзання” або технікою “буріння” із наступним стентуванням саморозширюючим стентом, субінтимальна ангіопластика, метод SAFARI, ретроградні доступи через дистальну частину великогомілкової або тильної артерії стопи, техніку транспедальної дуги, техніка J – петлі та техніку конфлюентного балона. Після аналізів результатів ендоваскулярних операцій встановлено, що клінічний успіх в перші 6 місяців досягнено у 234 (81,8 %) хворого. В тому числі, значне покращення стану кінцівки наступило у 128 (44,9 %) пацієнтів, помірне покращення відмічено у 100 (35 %) хворого, без змін у 35 (12,3 %) випадках та помірне погіршання було у 23 (7,8 %) пацієнтів. Ці дані підтверджені комплексними обстеженнями, що включали: транскутанну оксиметрію, ультразвукову доплерографію артерій із виміром кісточково-плечового індексу, тредміл-тест та вивчення інтенсивністі больового синдрому за цифровою рейтинговою шкалою – Verbal Descriptor Scale.

Дод.точки доступу:
Lugovyi, O. B.; Lugovyi, S. O.
Экз-ры:
Знайти схожі

13.

П'ятночка, В. І.
Порівняльна оцінка результатів хірургічного лікування хворих із первинними вентральними грижами, поєднаними з діастазом прямих м'язів живота, за умов метаболічного синдрому / В. І. П'ятночка, І. І. Довга // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 92-99
MeSH-головна:
ГРЫЖА ВЕНТРАЛЬНАЯ -- HERNIA, VENTRAL (патофизиология, хирургия)
ПРЯМАЯ МЫШЦА ЖИВОТА -- RECTUS ABDOMINIS (патофизиология, хирургия)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (патофизиология)
Анотація: Мета роботи: провести ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування хворих на вентральну грижу в поєднанні з діастазом прямих м’язів живота з визначенням основних чинників ризику виникнення ускладнень у пацієнтів із метаболічним синдромом. Проаналізовано результати хірургічного лікування 183 пацієнтів оперованих з приводу первинної вентральної грижі із супутнім метаболічним синдромом впродовж 2018–2022 рр. Прооперовано жінок – 141, чоловіків – 42. Вік хворих коливався від 18 до 84 років (середній вік – 53,4±5,6 року). Тривалість грижоносійства становила від 2 до 34 років. З первинними вентральними грижами прооперовано 45. Решта 138 хворих були прооперовані з первинними вентральними грижами в поєднанні з діастазом прямих м’язів живота. І ступінь діастазу прямих м’язів живота спостерігали у 9 (50,00 %) , ІІ ступінь – у 5 (27,78 %) і ІІІ ступінь у 4 (22,22 %) пацієнтів. Серед первинних вентральних гриж дефекти M1 виявлено у 5, М1-3 – у 31 та М3 – у 9 оперованих. У пацієнтів на первинну вентральну грижу в поєднанні з діастазом прямих м’язів живота діагностовано таку локалізацію та поширення дефектів передньої черевної стінки: M1 – 93, М1-3 – 23, а варіант М1-5 в цій групі у 4 осіб. Серед пацієнтів із первинною вентральною грижею було діагностовано переважання розміру W1-2 -31, а у хворих з первинною вентральною грижею в поєднані з діастазом прямих м’язів живота за розміром дефекту передньої стінки живота відмічено значно більше пацієнтів із великими грижами W3 і – 71. Оцінку отриманих даних проводили шляхом порівняння ранніх та віддалених ускладнень після проведених різних типів операційних втручань. Серед загальних ускладнень в ранньому післяопераційному періоді спостерігали тромбоемболію легеневої артерії 1 (0,5 %), абдомінальний компартмент синдром 4 (2,19 %), і як наслідок перенесеного абдомінального компартмен синдрому післяопераційну пневмонію 4 (2,19 %). Найбільша частка рецидивувань відмічено при виконанні власнетканинної герніопластики 11 (31,43 %) та алогерніопластики за типом оnlay 4 (16,0 %), а найменше число рецидивів спостерігали при виконанні лапароскопічної герніопластики 3 (9,68 %) та за методикою E-Milos (0 %). Серед ранових ускладнень переважали сероми, гематоми та нагноєння післяопераційних ран при виконанні власнетканинної герніопластики, оnlay та герніо пластики в поєднанні з дерматоліпектомією.

Дод.точки доступу:
Довга, І. І.
Экз-ры:
Знайти схожі

14.

Чукур, П. А.
Рентгенологічна та морфометрична оцінка остеопоротичних змін у хворих на дифузну B-великоклітинну лімфому / П. А. Чукур // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 100-106
MeSH-головна:
ЛИМФОМА B-КЛЕТОЧНАЯ -- LYMPHOMA, B-CELL (лекарственная терапия, осложнения)
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTINEOPLASTIC AGENTS (вредные воздействия)
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (диагностика, этиология)
Анотація: Мета роботи: розробити рентгенологічні та морфометричні критерії остеопоротичних змін у пацієнтів із лімфомами, які отримують курси хіміотерапії. Проаналізовано результати обстеження та лікування 115 пацієнтів із дифузною В-великоклітинною лімфомою. Середній вік становив (57,86±1,40) року. Визначення мінеральної щільності кісткової тканини поперекових хребців (L1L5) проводили в одиницях Хаунсфільда в кістковому вікні за допомогою аксіальних зображень комп’ютерної томографії на діагностичному етапі та після завершення курсів хіміотерапії. Визначення морфометричних показників передніх, задніх і середніх висот тіл хребців проводили за допомогою сагітальних зрізів комп’ютерної томографії. На діагностичному етапі нормальні показники мінеральної щільності кісткової тканини виявлено у 26,09 %, остеопенію – 52,17 %, остеопороз у 21,74 % пацієнтів. У чоловіків середні показники були характерними для нормальної щільності кісткової тканини, у жінок переважала остеопенія. Після завершення хіміотерапії нормальні показники щільності кісткової тканини виявлено у 16,52 %, остеопенію – 29,57 %, остеопороз у 53,91 % пацієнтів. У чоловіків середні значення відповідали остеопенічним змінам, у жінок остеопорозу. При визначенні морфометричних показників на діагностичному етапі виявлено деформації поперекових тіл хребців у 22,61 % пацієнтів: помірний ступінь деформації у 12,17 %, середній – 6,96 %, виражений у 3,48 %. Збільшення числа деформацій тіл хребців на 53,85 % визначалося після лікування. При порівняльній оцінці показників структурно-функціонального стану кісткової тканини залежно від проведеного протоколу лікування виявлено суттєве зниження показників на 24,49 % за протоколом CHOP та на 21,25 % за протоколом R-CHOP. Розроблені рентгенологічні та морфометричні критерії остеопоротичних змін кісткової тканини для ранньої діагностики остеопорозу та проведення профілактичних заходів в онкогематологічних хворих.

Экз-ры:
Знайти схожі

15.

Клінічний приклад первинномножинних злоякісних пухлин (полінеоплазії) / В. О. Шапринський [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 107-110
MeSH-головна:
НОВООБРАЗОВАНИЯ ПЕРВИЧНО-МНОЖЕСТВЕННЫЕ -- NEOPLASMS, MULTIPLE PRIMARY (диагностика, классификация, лекарственная терапия, терапия, хирургия, этиология)
Анотація: Мета роботи: проаналізувати досвід лікування ракової хвороби множинних локалізацій з основними етапами діагностично-лікувального алгоритму. Проаналізовано медичні публікації, присвячені клініці, діагностиці та лікуванню ракової хвороби множинних локалізацій, а також клінічний випадок пацієнта з полінеоплазією. Представлений клінічний кейс пацієнта, якому була виконана операція: панкреато-дуоденальна резекція за Уіплом (панкреато-єюноанастомоз – кінець-у-кінець, гепатико-єюноанастомоз, ентеро-гастроанастомоз без збереження пілоруса, ентеро-ентеро-анастомоз) з приводу папілярної аденокарциноми Фатерового соска, ускладненої механічною жовтяницею у 2011 році з подальшим курсом хіміотерапії. У 2013 році діагностовано аденокарциному нижнього ампулярного відділу прямої кишки. Хворому було проведено курс хіміотерапії з подальшим покращенням стану. У 2019 р. діагностовано аденокарциному поперечно-ободової кишки та виконано резекцію останньої з анастомозом кінець-у-кінець, лімфодисекцію. Отримав 3 курси хіміотерапії. Через 2 місяці виконано контрольну фіброколоноскопію, при якій виявлено поліп на широкій ніжці в низхідному відділі кишки. Виконано ендоскопічну поліпектомію. Хворий був виписаний у задовільному стані.

Дод.точки доступу:
Шапринський, В. О.; Тагеєв, В. Р.; Миронишен, Ю. А.; Стукан, С. С.; Пашинський, Я. М.
Экз-ры:
Знайти схожі

16.

Спостереження ускладненої ехінококової кісти з проривом у біліарне дерево та міграцією в холедох у поєднанні з холедохолітіазом / І. М. Дейкало [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 111-113
MeSH-головна:
ЭХИНОКОККОЗ ПЕЧЕНИ -- ECHINOCOCCOSIS, HEPATIC (диагностика, осложнения)
ХОЛЕДОХОЛИТИАЗ -- CHOLEDOCHOLITHIASIS (диагностика, патофизиология, хирургия)
Анотація: Ехінококоз — це небезпечне паразитарне захворювання, яке характеризується хронічним перебігом та розвитком специфічних кіст у печінці, легенях, головному мозку та інших внутрішніх органах. Визначено, що протягом останніх 20 років частота ускладнених випадків захворюваності становить 84,6 %. У статті представлено результати власного клінічного спостереження та лікування випадку ускладненої ехінококової кісти печінки з проривом в біліарне дерево та міграцією в холедох у поєднанні з холедохолітіазом. Використання міні-інвазивних технологій як першого етапу лікування дало позитивний ефект та унеможливило подальше прогресування життєво небезпечних ускладнень. Для подальшого лікування хвора скерована до інфекціоніста та хірурга-гепатолога.

Дод.точки доступу:
Дейкало, І. М.; Карел, О. І.; Винник, А. В.; Гриньків, Н. І.
Экз-ры:
Знайти схожі

17.

Карашівська, О. С.
Клінічний випадок первинної лімфоми клубової кишки / О. С. Карашівська, М. В. Прокопчук // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 114-118
MeSH-головна:
ПОДВЗДОШНОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ILEAL NEOPLASMS (осложнения)
ЛИМФОМА -- LYMPHOMA (диагностика, патофизиология, хирургия)
Анотація: Мета роботи: у статті описано клінічний випадок первинної лімфоми клубової кишки. Первинна лімфома тонкої кишки – це рідкісне захворювання, яке здебільшого діагностують на етапі розвитку ускладнень, таких як непрохідність і кровотеча. Незважаючи на прогрес у діагностиці і лікуванні екстранодальних лімфопроліферативних захворювань, первинна лімфома тонкої кишки недостатньо вивчена патологія, що ускладнює диференційну діагностику від інших доброякісних і злоякісних захворювань кишечника. Крім того, і нині залишається суперечливим оптимальне лікування. Первинні злоякісні пухлини тонкої кишки зустрічаються дуже рідко і становлять менше 2 % від усіх злоякісних захворювань шлунково-кишкового тракту. Серед злоякісних пухлин тонкої кишки лімфоми діагностують у 15–20 %. Найпоширенішим місцем для ураження лімфомою є клубова кишка (60–65 %), дещо рідше порожня кишка (20–25 %), дванадцятипала кишка (6–8 %) та інші ділянки (8–9 %). Вузлова лімфоїдна гіперплазія – це рідкісне захворювання, яке є фактором ризику лімфоми кишечника і потребує ретельного спостереження. Складність даного випадку полягає в тому, що клінічна картина і радіологічна презентація первинної лімфоми тонкої кишки не мають специфічних ознак. У статті представлено опис літератури і випадок дифузної В-клітинної лімфоми клубової кишки на тлі вузлової лімфоїдної гіперплазії у пацієнтки 68 років, ускладненої кишковою непрохідністю, описано етап діагностики і лікування.

Дод.точки доступу:
Прокопчук, М. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

18.

Угляр, Т. Ю.
Кардіотоксичні прояви хіміотерапії злоякісних пухлин: патогенез і діагностика / Т. Ю. Угляр, О. С. Карашівська, Л. В. Нітефор // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 119-127
MeSH-головна:
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS (лекарственная терапия, осложнения)
ЦИТОСТАТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- CYTOSTATIC AGENTS (вредные воздействия)
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (диагностика, этиология)
Анотація: У статті наведено огляд сучасних міжнародних настанов щодо хіміотерапевтичного лікування онкопацієнтів із серцево-судинною патологією. Проведено аналіз кардіотоксичних проявів цитостатиків, які використовують для хіміотерапії злоякісних пухлин. Визначено напрямки запобігання побічним ускладненням хіміотерапевтичного лікування на серцево-судинну систему.

Дод.точки доступу:
Карашівська, О. С.; Нітефор, Л. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

19.

До 80-річчя хірурга Віктора Олександровича Шідловського // Шпит. хірургія. - 2023. - N 3. - С. 128-129
MeSH-головна:
ОБЩАЯ ХИРУРГИЯ -- GENERAL SURGERY (история, кадры)

Дод.точки доступу:
Шідловський, Віктор Олександрович (лікар-хірург, професор ; 1943 р. н.) \о нем\
Экз-ры:
Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)